Решил показать стихи моего отца, человека, знающего Кодымский район не по наслышке, работой связан был с селами, дорогами, лесами. Это и составило основу его лирических работ. Вот некоторые :
Морозний день
Над Балтським шляхом: - білим інеєм черешня розцвіла.
А в далині клубочиться туманом сірим - морозна мла.
Все навкруги покрито снігом - білим, білим.
По небу сонце котиться не сміло - лимоном спілим.
Навколо ліс в святково - срібному вбрані стоїть врочисто
Під шатром неба голубого вимитого чисто.
І тільки від дерев лягають тіні довгі й сірі,
Від подиху морозного притихли птиці й звірі,
Застигло все кругом, заціпеніло і не дише.
І тільки сніг під чобітьми рипить, турбує тишу.
1985р.
* * *
І згадалося мені
Все одною миттю...
Хати білі у селі
Очеретом криті,
А за селом по під гору,
В долині широкій,
Тече річка невеличка
У ставок глибокий.
Ставок гребля підпирає
Довга та висока.
На тій греблі ростуть верби
По обидва боки.
Між вербами зеленими
Стежка пролягала,
По тій стежці йшли дівчата
І пісню співали.
Потім пісня обірвалась...
Тай зовсім затихла...
Я не знаю звідки взялась?
І куди зникла..?
1987р.
Одаї
Природа Кодимська, Серблянські одаї.
Минуле згадуєм й літа свої.
Кує зозуля десь у далині
Скупо відмірює літа твої.
В зелених заростях колишні одаї,
Байраки зеленіють і гаї
Від ранку і до вечора співають
Настроєні лірично солов'ї.
І краєвид який приємний та широкий
Все навкруги тут тільки тішить око.
Щасливо посміхаюсь сам до себе
А мрії десь далеко та високо.
5. 05. 1998 р.